«Гетьманська столиця» розвінчує російські міфи щодо України
Сьогодні, в умовах тяжкого військового спротиву, ведеться боротьба і на інформаційному фронті. Так, Національний заповідник «Гетьманська столиця» у своїй науковій діяльності сконцентрувався на популяризації широкому загалу історичних постатей, життєвий шлях яких тісно пов’язаний з гетьманською столицею Батурином.
Цього року виповнюється 270-та річниця з дня народження сина українського гетьмана — Андрія Розумовського, що є гарною нагодою вкотре згадати його зв’язки з Батурином та розвінчати міфи російської історіографії, яка постійно замовчує українське походження та сторінки життя Андрія Розумовського, що нерозривно пов’язані з Україною.
Андрій Розумовський — видатний європейський діяч другої половини ХVІІІ ст. Його особистість широко відома в мистецьких колах саме за вагому підтримку композиторів Й.Гайдна, А.Моцарта, Л.Бетховена. Саме Андрію Розумовському, вже як власнику палацово-паркового ансамблю в Батурині, у 1808 р. Людвіг ван Бетховен присвятив твір, який на сьогодні вважається одним із найбільш популярних класичних творів світу – свою П’яту симфонію. Його меценатська діяльність — це найвагоміший внесок родини Розумовських в розвиток української та європейської культури.
Перш за все варто згадати, що життєвий шлях гетьманського сина – розпочався 22 жовтня 1752 року., в м. Глухові, що за 80 кілометрів від Батурина. Сьогодні за браком багатьох джерел ми можемо лише здогадуватися чи бував маленьким хлопчиком Андрій на батуринській землі.
Достовірні відомості щодо його перебування у Батурині фіксуються 1776 р., коли у свідомому 24 річному віці Андрій приїздить до гетьманської столиці. Його перебування у місті дало можливість, перш за все побути в сімейному колі.
Знову до батьківської оселі його приводить доля у 1799 р. У цей час батько – Кирило Розумовський уже постійно проживав у Батурині, адже усвідомлено повернувся, щоб прожити тут останні роки і навіки спочити. Андрій та інші діти поважали це рішення і звісно підтримували батька у непростий період життя. Довготривале перебування Андрія в Батурині дало йому можливість спілкуватися з батьком, близько познайомитися з традиціями народу, оглянути Батуринську економію. До прикладу, у листах Андрія до дужини ми знаходимо відомості, що кожної п’ятниці разом з батьком він відвідує церковну службу, зазначає що постійно читає книги, зокрема Євангелія.
У 1803 р. гетьман Кирило Розумовський помер. Своїм місцем поховання він свідомо обрав Воскресенську церкву, яку збудував поряд з Мазепиною Цитаделлю – там, де навіки спочили борці за незалежність України 1708 р. Це був символічний вчинок гетьмана, тим самим він зробив це місце пам’ятним для багатьох наступних поколінь.
Навіть після смерті батька, Андрій не втрачає зв’язку з Батурином. Адже, згідно батьківського заповіту, він став повноцінним власником батуринської економії та палацово-паркового ансамблю. Одним з важливих вчинків Андрія щодо пошанування пам’яті батька стало замовлення для нього у скульптора Івана Мартоса виготовлення надгробного пам’ятника.
Батьківська спадщина дозволила Андрію реалізувати його давні плани. Так, на його замовлення архітектора Луї Монтойе в 1806 р. в центрі Австрійської столиці був зведений розкішний палац. Потяг до музики, привитий батьком надав можливість Андрію у 1808 р. організувати квартет, який до речі називали квартетом Бехтовена, так як досить часто його репертуар складався із щойно створених творів Людвіга ван Бетховена. Можемо стверджувати, що саме батьківська спадщина допомогла Андрію вписати прізвище Розумовських в світове музичне мистецтво.
Перебуваючи далеко за межами України, Андрій Розумовський не забував цікавитися гетьманською столицею. У 1819 р., Андрій відвідав Батурин та познайомив свою нову дружину Константину зі своєю Батьківщиною. Буденне життя в Батурині було розміреним, про що залишила відповідну інформацію в своїх мемуарах Лулу Тюргейм, сестра його дружини, що також відвідувала Батурин: «…життя у Батурині спокійне та мирне, ми постійно зайняті прогулянками…», «…опів на третю ми обідаємо, …після вечері супроводжуємо Розумовського на полюванні». Окрім того, Андрій Розумовський оглядав стан справ суконної та свічкової мануфактури, кінного заводу, адже як власник був зацікавлений у належному функціонуванні цих підприємств. Цей візит до Батурина став останнім у його житті, проте власником всих цих підприємств Андрій Розумовських залишався до своєї смерті 1836 р.
Нерозривний зв’язок Андрія з Батурином прослідковується і сьогодні. У гетьманському палаці, власником якого він був 33 роки щорічно вшановується його пам’ять. За ініціативи Національного заповідника «Гетьманська столиця» у 2012 р. було організовано проведення Обласного музичного фестивалю-конкурсу молодих виконавців ім. Андрія Розумовського, таким чином щороку 22 жовтня, гетьманський Батурин стає музичним осередком та прославляє імена видатних Українців.
Юлія Фурсова, історикиня Національного заповідника «Гетьманська столиця»
На першій ілюстрації: портрет Андрія Розумовського. Художник Олександр Рослін, 1776 р. Зібрання Національної галереї Вікторії
